- Менеджер з підбору персоналу
- Освіта: студентка Національного авіаційного університету, спеціальність «Документознавство та інформаційна діяльність»
- Місто Київ
- Instagram –_marynasulyma_
- Facebook – Марина Сулима
Я народилася у невеликому, але дуже затишному місті Київської області – Переяслав-Хмельницький. У шкільні роки часто брала участь в олімпіадах з української мови та отримувала призові місця. Після школи – вступила до коледжу, який пообіцяла собі закінчити із золотою медаллю. З посмішкою згадую, що спочатку батьки поставилися несерйозно до моєї заяви. Це додало мені ще більше наснаги довести, що я впораюсь. Так і сталося – я зібрала усі свої сили і віддалася навчанню. Було приємно, коли через три роки я крокувала у трійці з міськими медалістами. Тоді я зрозуміла, наскільки я сильна і можу чогось досягти!
Після вступу до ВНЗ, шукала підробіток. Як і всі, надіслала резюме на rabota.ua, першими зателефонували з Аделіни, більше не шукала 🙂
Дуже люблю своїх колег з проекту Vodafone, вони стали для мене другою сім’єю – я пропрацювала з ними оператором майже рік. Коли зрозуміла, що настав час рухатися далі, відкрилася вакансія Менеджер з підбору персоналу. Подати резюме зважилася не одразу – зупиняла відсутність досвіду у цій сфері. Залишатися на позиції оператора вже не хотілося, але мене дуже тримала команда. Тому я вирішила, що якщо рухатися далі, то тільки з Аделіною. Нікому не сказавши, я подала своє резюме, пройшла відбір, мене запросили на співбесіду. Відеоконференція, мої червоні щоки та страх в очах – пам’ятаю цей день дуже добре. Точно розуміючи навіщо мені це потрібно і що відступати вже не буду, співбесіду я пройшла і настав період стажування. Я віддалася на всі сто відсотків і отримувала кайф від кожної телефонної співбесіди, адже відчувала відповідальність перед компанією, представляючись її ім’ям.
Щоб досягти успіху, продовжуй вірити у себе навіть тоді, коли в тебе вже ніхто не вірить
Так вийшло, що за весь період стажування я жодного разу не проводила особисту співбесіду одна. Моя наставниця, Марта Кіндзерська, у цей день поверталася до Львова. А колезі, Лері Гелевері, яка повинна була проводити планову співбесіду, стало погано і вона попросила її замінити. Звичайно, я була не готова до такого і мене охопила паніка! За 5 хвилин я спробувала запам’ятати усе, що потрібно робити, і пішла зустрічати претендентів. На співбесіду прийшли 4 людини: троє студентів і жінка старшого віку. Вона здалася мені приємною, але в той же час викликала найбільше переживань. «Чи все їй сподобається?» – думала я. Я привіталася, голос шалено тремтів і я зрозуміла, що потрібно виправляти ситуацію. Вибачившись за свою невпевненість, пояснила, що це мій перший досвід і мене всі підтримали. З полегшенням, я провела екскурсію по офісу і з кожним поспілкувалася особисто. Пам’ятаю, що жінка затрималася, з нею ми проговорили довше за інших. Я розповіла все, що на той момент знала про компанію, працевлаштування і проекти. З посмішкою на обличчі та гарним настроєм ми попрощалися і розійшлися. Я пообіцяла зателефонувати, але як з’ясувалося далі, дзвонити їй більше не довелося … 🙂
Стажування передбачає неповну зайнятість і після хвилюючої співбесіди я повернулася до основної роботи – обслуговування абонентів на проекті Vodafone. А через дві години, зайшовши до кабінету, моєму здивуванню не було меж – переді мною сиділи мої наставники, керівник і та сама мила жінка з співбесіди. Коли мені запропонували присісти, я точно пам’ятаю, що майже впала на стілець, – сміється Марина. – За посмішками я зрозуміла, що нічого страшного не сталося – мене взяли! А ця жінка з прекрасним ім’ям Віра тепер працює у нас. Так я познайомилася з HR-менеджером – Вєрою Родіоновою, чию HR-школу у подальшому я так само пройшла. Вона в свою чергу сказала, що співбесіда була цікава і дуже нестандартна. Дійсно, вона ж була першою!
Аделіна – це місце, куди хочеться повертатися!
Мені шалено подобається моя команда і атмосфера, якою наповнений офіс. Мені не раз казали кандидати, що у нас дуже затишно і я з ними повністю погоджуюся. Аделіна – це місце, куди хочеться повертатися. І звичайно ж, люди! Усі, хто працюють тут, професіонали своєї справи: оператори, тренери, тім-лідери, операційні менеджери, супервізори. Кожен виконує свою роботу, створюючи цілісний механізм, де всі рівні. Мені це дуже імпонує.
Хочу подякувати Марті Кіндзерській за допомогу в адаптації на новій посаді, вона була моїм вчителем і я захоплююся нею як людиною. Спасибі величезне Лєрі Гелевері, адже ми з нею стали одним механізмом. Завжди страхуємо один одного і допомагаємо в усьому. Степан Мащак, як другий батько, який може підтримати, підняти настрій, пожурити, якщо це потрібно. Це людина-запальничка, яка запалила усю команду. А Родіоновій Вєрі дякую за підтримку та віру в нас. Як тільки на горизонті з’являється Вєра, всі проблеми одразу зникають.
У планах – працювати і ще раз працювати. Робити все можливе, щоб люди також отримували задоволення від роботи. Коли у мене багато завдань, відволікти голову від турбот мені допомагає біг. Художня школа подарувала корисний навик – малювання. Тепер це мій антистрес. У вільний час люблю збирати компанію колег і відпочивати після роботи, так я дізнаюся їх краще. Погоджуся, що коли твої колеги – твої хороші друзі, то робота – одне задоволення. Ще планую зайнятися собою, своїм розвитком, вивчити іноземну мову, відвідати нову країну. Живу за правилом: якщо хочеш щось зробити, роби це зараз!
Випускники HR-школи в рамках проекту Adelina University, 2019